У́ЛИЧІ, ів, мн. Стародавнє східнослов’янське плем’я, яке жило у пониззі Дніпра, Побужжі й на берегах Чорного моря. Десь у V столітті н. е. на території нинішніх Бессарабії, Галичини, Буковини і Трансільванії з’явилися слов’янські племена — уличі й тиверці (Наука.., 3, 1969, 43); Східні слов’яни напередодні утворення древньоруської держави і на початку її існування ділились на ряд племен.. Між Південним Бугом і Дністром жили уличі (Іст. УРСР, І, 1953, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 430.