УЛО́ГО́ВИНА (ВЛО́ГО́ВИНА), и, ж. Велике заглиблення в рельєфі місцевості, западина з пологими схилами. Воно [село] заховалося в улоговині. Круг його були ліси (Гр., І, 1963, 344); Всі полки дивізії розташувались поруч, витягнувшись біля підніжжя гір на цілі кілометри вподовж улоговини (Гончар, Новели, 1954, 63); Врешті Ремо вгледів зелену влоговину, що коритом вгиналася поміж гір (Досв., Гюлле, 1961, 107); Викликав подив ставок, що мав улоговину не менше як десять гектарів, але ні краплі води (Добр., Тече річка.., 1961, 13); Вони йшли поміж чагарями, обминали заболочені влоговини (Гуц., З горіха.., 1967, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 431.