Слово "улягати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


УЛЯГА́ТИ1 (ВЛЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УЛЯГТИ́ (ВЛЯГТИ́), уля́жу, уля́жеш; мин. ч. улі́г, улягла́, ло́; док.

1. діал. Підкорятися, піддаватися кому-, чому-небудь. Він легко улягав усякому проявові енергійної [енергійної] волі (Фр., III, 1950, 75); Дехто з наших перекладачів, особливо з мов далеких, так улягає оригіналові, що виходить не поетичний переклад, а підрядковий (Рильський, IX, 1962, 56); Вона добре бачила, що її будучий зять не був ані гарний, ані видний хлопець, і що Парасинка улягла її майже розпучливим мольбам, що виходила за нього (Коб., II, 1956, 19).

2. перев. недок., у сполуч. із сл. нога, рідко. Припадати на ногу; накульгувати. Поруч з ним ішов Карпо, влягаючи на одну ногу (Мирний, І, 1954, 261); Агроном підвівся і теж пішов у ті дверці, що й дівчата, злегка улягаючи на ліву ногу (Ле, В снопі… 1960, 191).

УЛЯГА́ТИ2 (ВЛЯГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок.. УЛЯГТИ́ (ВЛЯГТИ́), уля́жу, уля́жеш, док., рідко. Дуже швидко бігти. — Чую — завзялися мої цуцики на щось, та ще добре так улягають. — Невже,думаю,звіра якого підняли? (Хотк., І, 1966, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 433.