УМА́ЩУВАТИ (ВМА́ЩУВАТИ), ую, уєш, недок., УМАСТИ́ТИ (ВМАСТИ́ТИ), ащу́, а́стиш, док., перех., розм. Замазувати або натирати чим-небудь масним, жирним; // Взагалі забруднювати чимось. Дурна Мишка [собака] наче зраділа такій перспективі. Скакала йому на ногу і умастила землею штани (Коцюб., II, 1955, 394); — Сорочки у дьоготь не вмасти (Донч., VI, 1957, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 436.