УМЕБЛЬО́ВАНИЙ (ВМЕБЛЬО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до умеблюва́ти. Він ходив по умебльованім із великим смаком кабінеті (Фр., V, 1951, 99); Помешкання Мержинського в Мінську. Середня, бідно умебльована кімната (Сміл., Черв. троянда, 1955, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 436.