УМИЛОСЕ́РДИТИ (ВМИЛОСЕ́РДИТИ), джу, диш, док., перех., заст. Зробити милосердним. — Чого це ви, Катре, так падкаєтесь, без спочинку? — кажу їй. — Робитиму, робитиму, поки сили.. Може, вгоджу [пані], може, вмилосерджу! Отже, не вгодила й, не вмилосердила (Вовчок, І, 1955, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 438.