УМО́ВНО. Присл. до умо́вний 1, 3-6. Ванда не знала точно дня свого народження. Умовно за цей день приймалась дата, коли професор Врублевський удочерив її (Трубл., Мандр., 1938, 139); Я цілком розумію Вас, коли пишете, що не маєте охоти дати рецензію на книжку Жука. Я і тоді висловив прохання своє умовно (Коцюб., III, 1956, 436); Марію Кожушну присудили на три роки умовно і з-під варти звільнили (Головко, II, 1957, 185); Транспорт мінометних рот назвати тилом можна лише умовно. Де тільки є змога, цей «тил» стоїть укупі з вогневою (Гончар, III, 1959, 203); Психологію виховання можна тільки умовно відділити від психології навчання (Рад. психол. наука.., 1958, 423); Загальновизнаним є твердження про те, що О. Довженко — один із найвидатніших представників української крилатої прози; так умовно називають романтичну стильову течію в українській радянській літературі (Вітч., 9, 1969, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 444.