УМО́ЩЕНИЙ (ВМО́ЩЕНИЙ), а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до умости́ти. В задку з-під брезента виглядають старанно вмощені.. зелені труби (Гончар, III, 1959, 171); Вмощений господарем убогої хатини на печі, Євген вигрівався (Рибак, Час.., 1960, 356); // умо́щено, безос. присудк. сл. Все було умощено, Мар’яна стала коло возу [воза], ..задумавшись на годину (Вас., І, 1959, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 447.