УНОРМО́ВАНИЙ (ВНОРМО́ВАНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до унормува́ти. Для кращого виконання своїх важливих функцій у різних сферах людського життя і літературна мова, особливо коли вона вживається в письмовій формі, повинна бути по змозі унормована в усіх своїх елементах — лексиці, фразеології, синтаксисі, морфології і т. д. (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 65).
2. у знач. прикм. Який відповідає встановленим нормам, стандартам; нормований. Унормований робочий день.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 452.