УПЕ́РТІСТЬ (ВПЕ́РТІСТЬ), тості, ж. Властивість за знач. упе́ртий1. Упертість зятя й сестри того дня трохи роздратувала його нерви (Н.-Лев., IV, 1956, 176); Мені вдавалось, що найкраще буде, коли Волинчук, переборовши дрібне самолюбство й упертість, сам визнає свою помилку (Жур., Звич. турботи, 1960, 48); — Сказав — не піду, доки не заплатите, що слід, — заявив з настирливою впертістю колишній мірошник (Шиян, Баланда, 1957, 103); Павло Чкалов намагався виховати в хлопця характер, спостережливість, гостре око, допитливий та ясний розум і, насамперед, упертість (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 71); Просто-таки дивуватися доводилось тій упертості, з якою червоноармієць здобував знання (Збан., Сеспель, 1961, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 458.