УПИ́ТИ1 (ВПИ́ТИ), увіп’ю́, увіп’є́ш, док., діал. Напитися досхочу. Ні в’їв, ні впив, а дрантям світить (Номис, 1864, № 1869).
УПИ́ТИ2 див. впиват́и.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 460.