УПОДІ́БНЮВАТИСЯ (ВПОДІ́БНЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УПОДІ́БНИТИСЯ (ВПОДІ́БНИТИСЯ), нюся, нишся, док., кому, чому, до кого — чого.
1. Ставати подібним до кого-, чого-небудь, схожим на когось, щось. Це була Кучурган-річка, що тільки ранньою весною, коли плинули талі води, уподібнювалась до справжньої річки, а влітку оберталася на ледве помітний струмок (Добр., Очак. розмир, 1965, 284).
2. лінгв. Змінюючись під впливом суміжного, близького звука, ставати подібним до нього за певними якостями.
3. тільки недок. Пас. до уподі́бнювати 2. Символічне значення має в усній народній творчості.. образ сокола; він втілює в собі силу, мужність.. До нього часто уподібнюється воїн, наділений цими позитивними рисами (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 463.