УПО́РНИЙ, а, е, техн. Признач. для упирання в нього, підтримування ним чогось. Упорну різьбу застосовують при передачі великих осьових зусиль, як, наприклад, у гвинтових пресах, домкратах (Допуски.., 1958, 215); Марійка так захопилася думкою про маленьку машину, яка буде літати, що не пошкодувала свого намистечка, оддавши з нього бусинку для упорного підшипника (Вас., II, 1959, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 466.