УПІ́МНЕННЯ (ВПІ́МНЕННЯ), я, с., діал. Дія за знач. упімну́ти. Упімнення та кари, які накладали на нього вчителі за слабі поступи в науці.., ще тілько гірше роздражнювали його (Фр., III, 1950, 73); — Я прийшов пригадати тобі сповнити свою обіцянку. Себто отверезити тебе упімненням, щоб ішов ти до лікаря (Коб., III, 1956, 274).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 461.