УРА́ДУВАТИ (ВРА́ДУВАТИ), ую, уєш, док., перех., діал. Викликати у кого-небудь почуття радості. Остап розплющив очі. Це так врадувало стару циганку, що вона забелькотала щось жваво (Коцюб., І, 1955, 370); Її врадувало те, що він [Степан] дістав вищу посаду (Круш., Буденний хліб.., 1960, 67).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 472.