УРА́ЛЬЦІ, ів, мн. (одн. ура́лець, льця, ч.). Населення, яке живе на Уралі або походить родом з Уралу. — Ти, значить, — уралець? — питали солдати. — З Свердловська. З Уральських розложистих гір (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 291); Дивізія, в якій служив Тимко з Марком, була, сформована з сибіряків та уральців, людей поважних, мовчакуватих і надзвичайно стійких у бойових обставинах (Тют., Вир, 1964, 485).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 474.