У́РВИСЬКО, а, с., розм. Стрімкий, прямовисний схил чого-небудь; провалля. [Принцеса:] Одвага в серці жевріла, мов пломінь, їй не страшні були ні гори-кручі, ні урвиська-яри… (Л. Укр., II, 1951, 217); Коли діти пили воду із джерела, що било в урвиську з-під корчів, вона [Інна] теж пила (Гуц., Скупана.., 1965, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 474.