УРИ́ВКАМИ, присл. Час від часу, нерегулярно. Сумно, що я тільки уривками довідуюсь про ваші справи (Л. Укр., V, 1956, 98); Вчитися в цих умовах випадало лише уривками (Гончар, Таврія.., 1957, 627).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 476.