Слово "уроджуватися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


УРО́ДЖУВАТИСЯ (ВРО́ДЖУВАТИСЯ), о́джуюся, о́джуєшся, недок., рідко, УРОДИ́ТИСЯ (ВРОДИ́ТИСЯ), оджу́ся, о́дишся, док.

1. тільки док. Те саме, що народи́тися. Живуть вони собі удвох тихо та мирно… Через рік уродився їм син Івась (Мирний, III, 1954, 21); І вродилась, і виросла, а розуму не винесла (Номис, 1864, № 6356); // Виявитися яким-небудь за своїми якостями, особливостями від народження. — Нехай мені та пані й не сниться! — одмовив парубок, сідаючи проти мене. — Де вона й вродилась така неприязна! (Вовчок, І, 1955, 125); Уродилася НастусяЛюбо подивитись, Із личенька рум’яного Хоч води напитись (П. Куліш, Вибр., 1969, 332); Над Пуголовком Жаба поглумилась: І в кого ти таке гидкеньке уродилось?.. (Сим., Земне тяжіння, 1964, 107); — Порядку, звісно, мало в мене, — з жвавістю закивав [Григорій] головою. — Таким я вже перекотиполем вродився (Стельмах, І, 1962, 231).

2. перен. З’являтися, виникати. Коли Саїд відчував утруднення, читаючи той чи той напис на мозаїчній кафельній стіні, на допомогу йому вроджувався Юсуп Ахмат-Алі (Ле, Міжгір’я, 1953, 538); Так уродилося багато сіл і хуторів кругом Гетьманського. Де був колись бір, стало велике село Бірки (Мирний, І, 1949, 179); В душі раба, що зріс в тяжкій неволі, Вродилась мрія і запанувала Над ним (Л. Укр., І, 1951, 422); Спереду їм [розвідникам] ніщо не загрожувало, там уже діяли танки. Небезпека могла вродитися тільки з флангів, десь зліва або справа (Гончар, III, 1959, 433).

◊ Так і уроди́вся; Тут і уроди́вся; Як (немо́в) уроди́вся — з’явився раптово, несподівано. «І чому хоч Прокіп не прийшов вечеряти!» — думаю. Коли він так і вродився перед очима моїми! (Вовчок, І, 1955, 127); Аж ось і пан наш раптом немов уродився перед нами (Фр., II, 1950, 53); На рундуці коло крамниці, як уродився, дід Маркіян; розмахує руками, щось доводить людям (Вас., II, 1959, 185); Уро́джуватися (уроди́тися) там, де [і] не сі́яли див. сі́яти; Як (на́че, немо́в і т. ін.) уроди́тися з-під (з) землі́ див. земля́.

3. тільки док. Вирости, дозріти. Посуха та й посуха. Жита запалило, хліб уродивсь рідкий та безсилий (Коцюб., II, 1955, 28); На тій [ниві].. не знати, чи й гречка уродиться (Март., Тв., 1954, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 480.