УРУБЛЬО́ВАНИЙ (ВРУБЛЬО́ВАНИЙ), а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до урубли́ти. Зненацька його погляд упав на воза з люцерною. Мабуть, привезли пізно, та так і полишили до ранку урубльованим (Мушк., Чорний хліб, 1960, 27); Біля надібраної скирти стояли готові врубльовані підводи (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 483.