УРІ́ЗАНИЙ1 (ВРІ́ЗАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до урі́зати1. Швиденько обтерла вона кров з пальчика спідничкою, затерла врізане місце землею і почала жати (Коцюб., І, 1955, 17); Буржуазна демократія навіть в найдемократичнішій республіці являє собою урізану, наскрізь лицемірну і облудну демократію (Біогр. Леніна, 1955, 172).
УРІ́ЗАНИЙ2 див. врі́заний1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 478.