УСВІДО́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до усвідо́мити. Вирвавшись з центра міста, Іван швидко біг спорожнілою околицею. Його гнав як слід ще не усвідомлений страх (Кол., Терен.., 1959, 52); Правдивість як усвідомлений творчий принцип стала для Франка основою художнього бачення дійсності вже з перших його кроків у літературі (Рад. літ-во, 4, 1964, 42); Свідомість того, що мій Казимир у Березі Картузькій, збудила в мені всі приспані чи не усвідомлені раніше сили (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 486.