УСО́БНИЦЬКИЙ, а, е. Стос. до усобиці, усобника. Ні гострі леза згубного металу, Ні звад усобницьких туман запалий, Що тьмою крив твою, о Риме, путь.. Не збили гордої твоєї вроди (Зеров, Вибр., 1966, 447).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 492.