УСОЛО́ДА, и, ж., заст. Насолода. Вона одразу покохала його гаряче, палко, як кохають дуже нервові особи, з усолодою й навіть муками серця (Н.-Лев., IV, 1956, 230); Але все те лиш прибільшувало гострість усолоди — і легіники радістю стріли намір Марусяка (Хотк., II, 1966, 185).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 493.