УСОЛО́ДЖУВАТИСЯ (ВСОЛО́ДЖУВАТИСЯ), джуюся, джуєшся, недок., УСОЛОДИ́ТИСЯ (ВСОЛОДИ́ТИСЯ), джу́ся, ди́шся, док., рідко.
1. Втішатися чимсь приємним, відчувати насолоду, задоволення від чого-небудь. Але чоловіки не дали їм довго балакать та усолоджуватись музикою небес (Н.-Лев., IV, 1956, 272); — Так оце ж Настя й надумала: «Гайда у Чорну Дібровку [по ягоди]! Хоч далеченько, та вже там улакомимось, усолодимось донехочу..» (Вовчок, VI, 1956, 336).
2. тільки недок. Пас. до усоло́джувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 493.