У́СТРИЦЯ, і, ж. Їстівний морський молюск, що має двостулкову черепашку. Ніхто у ті роки не вмів попоїсти Так, як Монтан, і ніхто не вгадав би, як він, скуштувавши, Звідки привезено устрицю — чи від Цірцейського рогу, Чи від лукрінського берега (Зеров, Вибр., 1966, 359); Учені.. успішно розв’язують проблему штучного розведення устриць — постачальників делікатесного, багатого на білки й мінеральні солі, м’яса (Рад. Укр., 6.VІ 1971, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 502.