У́СТРИЧНИЙ, а, е. Прикм. до у́стриця. Устрична черепашка; // Такий, на якому водяться устриці. В Чорному морі здавна були відомі досить значні устричні банки (Наука.., 11, 1964, 17); // Признач. для розведення й обробки устриць. Пили.. французькі шампани, а заїдали живими хорлянськими устрицями, що їх пані Софія спеціально розводила неподалік від порту на власному, так званому устричному заводі (Гончар, II, 1959, 44); // Пов’язаний із добуванням устриць. Устричний промисел.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 502.