У́СТУП, у, ч., книжн. Частина тексту; уривок, абзац. Я наведу ще.. два славні уступи з Гомерової «Іліади» — опис Пандарового лука і Ахіллового щита (Фр., XVI, 1955, 289); [Василь:] Я хочу, щоб ти прочитав оцей уступ у газеті (Сам., II, 1958, 95); Цілі уступи «Тараса Бульби» безпосередньо навіяні козацькими думами (Рильський, IX, 1962, 216).
УСТУ́П, у, ч.
1. Виступ або виїмка в чому-небудь, що нагадує східець. З гір аж до моря уступи сягають, Люди прозвали їх «Чортові сходи» (Л. Укр., І, 1951, 69); Звичайна чотирисхила форма солом’яного даху поділяється на два основних види: дахи з уступами на ребрах і з розвиненою формою гребеня і дахи рівної, обтічної форми (Дерев. зодч. Укр., 1949, 63); // спец. Частина вибою. Володимир вперше взяв у руки відбійний молоток, вперше спустився в уступ (Роб. газ., 14.I 1962, 1).
2. у знач. присл. усту́пом, усту́пами. Нерівно, нагадуючи східець, східці. В задній стіні, яка йде уступом, кілька дверей в інші кімнати (Коч., II, 1956, 452); Вони знайшли граніт, який крутими уступами виходив на поверхню (Донч., Ю. Васюта, 1950, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 502.