УТЕСА́ТИСЯ (ВТЕСА́ТИСЯ), ешу́ся, е́шешся, док., розм.
1. Заглибитися, врізатися у що-небудь. В тій хвилі вістря моєї сокири по сам обух утесалося у вуйкову голову (Фр., IV, 1950, 26).
2. перен. Зайти, забратися куди не слід. У кого набачили [школярі] у садку добрі яблука, стиглі груші — як коти ті і вдень утешуться у чужий садок і повиносять усе з гілками (Мирний, IV, 1955, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 507.