Слово "утримувати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


УТРИ́МУВАТИ1 (ВТРИ́МУВАТИ), ую, уєш, недок., УТРИ́МАТИ (ВТРИ́МАТИ), аю, аєш, док., перех.

1. Держати, тримати кого-, що-небудь, не даючи упасти. Солдати стояли непорушні і похмуро супилися. Мерзли руки в подертих рукавицях, насилу утримуючи рушниці (Тулуб, В степу.., 1964, 185); Марина зіп’ялась навшпиньки й зірвала яблуко. Але не втримала — впустила. Чути, як гупнуло (Головко, І, 1957, 452); І сам ти впав був од тяжкої рани, Та прапор полку у руці втримав (Рильський, II, 1960, 250).

Утри́мувати (утри́мати) рівнова́гу див. рівнова́га.

2. Перешкоджати чиємусь рухові, уповільнювати, гальмувати просування кого-, чого-небудь або зупиняти зовсім. Чайчиха підбитою птицею впала на край саней, намагаючись втримати, спинити їх безсилими руками (Стельмах, І, 1962, 32); // Тримаючи, притримуючи кого-небудь, перешкоджати щось зробити. Кассандра поривається кинутися з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею (Л. Укр., II, 1951, 276); Це був Юлій. Я ступнув був до нього, але Жабі утримала мене за руку (Досв., Вибр., 1959, 159); // Стримувати кого-небудь від якихось дій, вчинків. Вакуленко зрозумів бажання молодого матроса, але єдине, що його утримувало від остаточного рішення — це екзальтованість Бучного (Ткач, Моряки, 1948, 121); Яремченко не втримував старого. Слухав його мову — пристрасну, злу (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 16).

&́9671; Утри́мати язи́к (язика́) за зуба́ми (на при́в’язі) див. язи́к; Утри́мувати (утри́мати) се́рце — те саме, що Зде́ржувати (зде́ржати) се́рце (див. зде́ржувати). Коли доля велить полягти за мій край В несподівану ранню могилу, Ти, мій батьку святий, серце скорбне втримай: Моя смерть дасть відвагу і силу! (Стар., Поет. тв., 1958, 99).

3. Просити або змушувати кого-небудь залишатися де-небудь; не відпускати. Алла Михайлівна вже не втримувала мене, навіть не глянула на мене, прощаючись (Л. Укр., III, 1952, 607); — Зле-бо однаково — в путь випроваджувать гостя, що хтів би Ще залишитись, чи втримувать тих, що від’їхати прагнуть (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 257); — О, коли б то знаття! За руки б його схопила, силоміць би утримала, не пустила б у ту.. Америку (Цюпа, Назустріч.., 1958, 124); Віщувало серце, що як тільки зміцніють синові крила, — не втримати його в хаті, знову гайне по світах (Гончар, II, 1959, 198).

4. Не віддавати ворогові якоїсь позиції, якогось рубежу, військового об’єкта і т. ін. — Взвод утримує сектор біля мосту. Бармаш вступив у бій просто з дороги (Коз., Гарячі руки, 1960, 139); Ми мали наказ утримувати задінський плацдарм (Ле, Опов. та нариси, 1950, 337); — Ти знаєш, коли ми не втримаємо отої переправи, значить, пиши — наша сторона програла маневри (Трубл., І, 1955, 71); — Під загрозою — залізниця на Миколаїв. Партійний комітет покладає на вас, таврійські комунари, будь-що втримати залізницю (Гончар, II, 1959, 105).

5. Зберігати що-небудь однаковим, незмінним. — Державу тільки на одному мечі не втримаєш. Тут мислити треба (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 531); Дивно було: бригади втримати не міг [Муравйов], а тут ще більшими людськими масами розпоряджається (Гончар, II, 1959, 283); Мало збудити інтерес до теми, про яку повинен розповісти [науково-популярний] фільм. Його слід ще утримати, не дати йому згаснути (Мист., 5, 1961, 36); // Залишати у себе, в своєму користуванні, не віддавати іншому. — Ми хочемо тільки одного: щоб земля наших дідів залишилась за нами. А пан знову хоче її відібрати.. То розузнай [дізнайся], як нам утримати землю в своїх руках і кому бити чолом (Стельмах, І, 1962, 247); // Тримати в собі, не випускати. Горщечки та кубики повинні бути добре проникними для коренів, здатними утримувати велику кількість води та розчинів мінеральних солей (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 73).

6. Відраховуючи певну частину якої-небудь суми (зарплати і т. ін.), не віддавати її з якихось причин.

УТРИ́МУВАТИ2, ую, уєш, недок., перех.

1. Забезпечувати кого-небудь засобами до існування. Тільки клас пролетарів, що утримує все суспільство, спроможний здійснити соціальну революцію (Ленін, 16, 1971, 66); Залишитись у цей скрутний час без людини, яка, сказати правду, утримує весь дім, це рівнозначно тому, що загинути взагалі (Вільде, Сестри.., 1958, 345); // Доглядати, годувати (тварин) де-небудь. Довгий час на свинарських фермах.. тварин на відгодівлі утримували в станках (Колг. Укр., 9, 1959, 24).

2. Бути власником, господарем якого-небудь закладу, підприємства. Дитинство своє провела [Докія Григорівна] в притулку, який утримувала вдова-поміщиця (Донч., IV, 1957, 161).

3. Тримати в певному стані. Колективи, які утримують робочі місця в зразковому порядку, заохочуються морально і матеріально (Ком. Укр., 2, 1966, 15); Утримувати плантації в розпушеному і чистому від бур’янів стані.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 521 - 522.