УТІКА́ЧКА (ВТІКА́ЧКА), и́, ж. Жін. до утіка́ч. Гей, сусіди дорогії! Наш куточок — запустів!.. Утекла дочка лози… Тра втікачку здоганяти… (Крим., Вибр., 1965, 274); Дуже спокушала думка постукати в вікно і попросити притулку. Але хто зна, чи добра душа зустріне втікачок (Хижняк, Тамара, 1959, 260); Здавалось їй, що як тільки ступить в це сяйво [від ліхтарів], то зразу ж усе село побачить: ось вона, утікачка (Зар., Світло, 1961, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 513.