УХИ́ЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. ухили́тися. 2. Відступ від головного, правильного, прийнятого, порушення чогось; відхилення. Використовування ворогами пролетаріату всяких ухилень від строго витриманої комуністичної лінії мабуть чи не з найбільшою наочністю показало себе на прикладі кронштадтського заколоту.. (Ленін, 43, 1974, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 527.