УЧИ́ЛИЩЕ, а, с. Навчальний заклад, школа в дореволюційній Росії. Це і є школа, або училище, куди Василь трохи не підтюпцем побіг з дому (Мирний, IV, 1955, 107); Завезли Якима в духовне училище, що стояло за кільки верстов, на другому боці того ж таки міста, — і покинули одного між чужими людьми(Н.-Лев., І, 1956, 175); Пригадалось Валентинові Модестовичу далеке дитинство. Він — учень реального училища — сидить над хитрою алгебраїчною задачею (Шовк., Інженери, 1956, 310); // Тепер — спеціальний навчальний заклад, що дає середню або неповну середню освіту і певну професію. Люба була в інтернаті. А потім закінчила ремісниче училище і стала муляром (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 21); Очевидно, то була помилка, що він не послухав батька — старого полковника у відставці — і не подав заяву до військового училища (Гур., Друзі.., 1959, 27); Олекса до Вижниці в художнє училище ходити почав (Мур., Бук. повість, 1959, 134).
Двокла́сне [початко́ве] учи́лище див. двокла́сний; Єпархіа́льне учи́лище див. єпархіа́льний; Комерці́йне учи́лище див. комерці́йний; Нахі́мовське учи́лище див. нахі́мовський; Суво́ровське військо́ве учи́лище див. суво́ровський.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 534.