УЧИ́ТЕЛІВ (ВЧИ́ТЕЛІВ), лева, леве. Прикм. до учи́тель; належний учителеві. — А що це ви робите? — роздався над їх головами.. учителів голос (Мирний, IV, 1955, 108); Незабаром дід Гордій стояв на порозі вчителевої кімнати з великим узлом у руці (Вас., І, 1959, 83); Ромко встиг протиснутися до самої трибуни. Він жадібно ловив кожне вчителеве слово (Донч., І, 1956, 92); — Ці троянди на сонці не бліднуть, — сказав Пекельник те, що знав з учителевих вуст (Гуц., З горіха.., 1967, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 536.