УЧНІ́ВСТВО, а, с.
1. Перебування в стані учня. За чотири роки учнівства хазяїн випустив хлопця майстром шевської справи (Козл., Сонце.., 1957, 98); Для підготовки кадрів кваліфікованих продавців .. використовується бригадна форма учнівства (Ком. Укр., 11, 1964, 20); Не в 30 років треба помітити талановиту людину і навіть не в 20, а раніше. Тільки в такому разі вона зуміє ще замолоду завершити період учнівства і перейти до творчої роботи (Наука.., 8, 1966, 23).
2. перен. Несамостійність, незрілість. Ранні поетичні спроби Кобилянської мають на собі сліди учнівства і наслідувань (Рад. літ-во, 1, 1958, 43); В кожній літературі і на кожному етапі її історії є письменники, які переживають добу учнівства (Рад. літ-во, 10, 1971, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 538.