УШПА́РИТИ (ВШПА́РИТИ), рю, риш, док., розм. Ударити з силою; зробити щось з силою, швидко, енергійно. — Тут лейтенант як вшпарить по гітлерівцях з одного боку, ну, а я з другого (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 527); // Заграти, заспівати і т. ін. завзято, з запалом; // Почати іти з великою силою (про дощ, град і т. ін.). — Хоч би добрий дощ ушпарив на їхні мундири! (Гончар, II, 1959, 358).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 542.