УЩЕМЛЯ́ТИСЯ (ВЩЕМЛЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., УЩЕМИ́ТИСЯ (ВЩЕМИ́ТИСЯ), млю́ся, ми́шся; мн. ущемля́ться; док.
1. Виявлятися затиснутим, здушеним з двох боків.
2. тільки док., перен. Заболіти, занити (від переживань). Ущемилося серце Довбушеве… Втратився смисл власної діяльності (Хотк., Довбуш, 1965, 301).
3. тільки док., діал. Учепитися. Він кішку одірве та кине, а вона знов до його, та так і вщемиться (Сл. Гр.); Професор ущемився пальцями в свої дикі хащі [волосся] й засіпав своєю головою з такою експресією, що страшно було, як би він її собі не відірвав (Смолич, Сорок вісім.., 1937. 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 543.