УЩИ́ПЛИВІСТЬ (ВЩИ́ПЛИВІСТЬ), вості, ж. Властивість за знач. ущи́пливий 1. Лімбах завсіди називав Золя якось ущипливо «пан Золь», мабуть, покриваючи тою ущипливістю симпатію, яку в глибині душі почував до сього письменника (Фр., IV, 1950, 253); Він не міг відмовитись хоч від невеличкої іронії, хоч від крапельки ущипливості (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 543.