УЯ́ВЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до уявля́ти. — Ти так захопилася своїми уявлюваними успіхами, що навіть не поцікавилась, як працюють інші вагони (Донч., V, 1957, 496); Вона говорила в думці з уявлюваним директором чи завучем (Кучер, Трудна любов, 1960, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 545.