УЇ́СТИ1 (В’Ї́СТИ), уї́м, уїси́, док., розм. Поїсти доволі, досхочу; наїстися. Ні в’їв, ні впив, а дрантям світить (Номис, 1864, № 1869).
УЇ́СТИ2 див. в’їда́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 413 - 414.