ФАБЛЬО́, ФАБЛІО́, невідм., с. Невелике гумористичне або сатиричне оповідання з життя селян, духівництва тощо, а також відповідний жанр, що виник і був поширений у середньовічній французькій літературі. Сюжетом інтермедій дуже часто були міжнародні, мандруючі анекдоти, фабліо та новели (Фр., XVI, 1955, 218); Не тільки середньовічні фабльо, але й лицарські романи черпали свої мотиви із фольклорної скарбниці (Рильський, IX, 1962, 191).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 547.