ФАЛЬШИ́ВО. Присл. до фальши́вий 2-5. — Щоб левів же княжих назад залучить — Він буде фальшиво в болото палить! (Стар., Поет. тв., 1958, 214); Вуйко Григорій свідчив фальшиво на тата й сидів за те кілька місяців у арешті (Коб., II, 1956, 29); — Я не знаю, про що ти кажеш? — промовив Тріш фальшиво здивованим голосом (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 240); Вася слухав, як фальшиво й плутано виводила скрипка чіткоритмічну мелодію фокстрота (Собко, Скеля.., 1961, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 557.