ФАМІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. заст. Прикм. до фамі́лія 2; родовий. Це була натура добра зроду, але зовсім попсована фамільними традиціями панства (Н.-Лев., II, 1956, 39); Найпоширенішими в минулому були герби особисті й фамільні (Наука.., 6, 1978, 40); // Належний фамілії (у 2 знач.). Десять коломийських возів було вивершено фамільним посудом — золотими келихами, срібними блюдами, розшитими обрусами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 354).
2. діал. Прикм. до фамі́лія 3; належний фамілії (у 3 знач.); родинний. Вона сердито кинула на підлогу товстий фамільний альбом з старовинними бронзовими застібками (Чаб., Балкан. весна, 1960, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 557.