ФАМІЛЬЯ́РНО. Присл. до фамілья́рний; по-панібратському. — Чого ж ти товпишся! — сказав пан до Лейби вже зовсім не фамільярно. — Геть, оступись! (Н.-Лев., II, 1956, 42); —Дорогий мій! —обняв фамільярно Артема Петровича гість (Хижняк, Килимок, 1961, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 558.