ФАНАТИ́ЧНО. Присл. до фанати́чний. [Настя (фанатично, піднявши руки вгору):] Настав-таки мій час! Діждалась я таки хоч перед смертю свого великого дня! Тепер я оддячу своїм ворогам за все горе, за всі сльози! (Н.-Лев., II, 1956, 465); Воронцов, наче за власним сином, стежив, як зростав цей молодий обдарований офіцер, фанатично відданий справі, завжди в полоні своїх бентежних, неспокійних думок (Гончар, III, 1959, 123); Він побачив: дружньої розмови й тепер не вийде. Надто фанатично поблискують очі Каргата (Шовк., Інженери, 1956, 179).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 559.