ФАНФА́РНИЙ, а, е. Прикм. до фанфа́ра. Хіба ж у такому тлумі, в фанфарному шумі й громі Зможе тривожний Томмі.. Жінку свою й дитину вгледіти між людей? (Бажан, Роки, 1957, 193); // Виконуваний на фанфарі (фанфарах). Велику роль у метричній структурі концерту [Л. М. Ревуцького] відіграє тріольність: фанфарні заклики в першій частині і у вступі до фіналу (Мист., 3, 1966, 35).
Фанфа́рний марш — урочистий стройовий марш, який виконують на фанфарах. Під звуки фанфарного маршу прапороносці вносять прапори піонерських організацій (Рад. Укр., 26.I 1954, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 562.