ФАРБУВА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що займається фарбуванням; фахівець із фарбування. У головному цеху заводу — сувенірному — працюють робітники багатьох спеціальностей: токарі по дереву, складальники, фарбувальники, гравери, художники (Рад. Укр., 22.1 1969, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 564.