ФАРИСЕ́ЙСТВО, а, с.
1. іст. Учення фарисеїв.
2. перен. Поведінка фарисея (у 2 знач.); лицемірство, ханжество. Догадуючись, що перед ним сидить його таємний ворог і шпигун, він зважився говорити з ним попросту, без звичайного фарисейства (Фр., II, 1950, 173); Не з того тіста було замішане воно [серце Т. Шевченка], щоб розм’якнути від фарисейства кріпосників (Слово про Кобзаря, 1961, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 565.