ФА́РКНУТИ, ну, неш, док., діал.
1. Однокр. до фа́ркати. В цю мить на руці в Наркиса повис Данило. Фаркнувши, як пес на муху, Наркис тільки повів рукою,— і вдруге за перший день свого одруження вмившися кров’ю, Данило покотився долі (Смолич, Мир.., 1958, 14).
2. Спалахнути. І тоді ж раптом фаркнуло нечутно світло — налило коридор, залило сходи… (Головко, І, 1957, 164).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 565.