ФАСО́Н, у, ч.
1. Крій, модель, зразок, за якими шиють (або пошито) одяг, взуття, головні убори тощо. Їй хотілось порадитись добре про матеріал і фасони дитячих курток (Коцюб., II, 1955, 286); На вихрястій голові казна-як тримається картуз старого фасону — тугим колесом (Довж., І, 1958, 79); Її цікавили не стільки хлопці, як дівчата, і не стільки дівчата, як фасони їх сукенок (Вільде, Сестри.., 1958, 463); // Зовнішній вигляд, форма предмета, виробу, будівлі тощо; зразок, модель предмета, виробу, будівлі й т. ін. Потім потяглась ціла валка повозок.. усякого фасону і всякої масті (Н.-Лев., І, 1956, 143); Канапка вже стояла в салоні, — новісінька, модного фасону, обита [оббита] рожевим атласом (Л. Укр., III, 1952, 500); Михайло Денисович Хруль розшукав насамперед частину саме тих гіпсових моделей, по яких у 1922 році робилися чашки, чайник і сливочник [сметанник] для подарунку [В. І. Ленінові], форму інших речей він скомпонував, орієнтуючись на загальний фасон сервізу, на характерні для нього пропорції (Вол., Дні.., 1958, 25).
2. перен., розм. Певний спосіб, певна манера вдягатися, ходити, поводитися тощо. Старі баби ойкають, головами хитають, дивлячись на Марійчину роботу, бо з її легкої руки всі наші дівчата повбиралися по міському фасону (Мур., Бук. повість, 1959, 140); Сподобався йому фасон Співати іншим в унісон (Ющ., Люди.., 1959. 240); Пройшовся [Гопченко] подвір’ям так браво, незалежно, молодцювато, ніби скинув з себе якийсь непосильний тягар. Але поки отаким фасоном дійшов додому — задихався, впрів (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 171).
3. перен., розм. Показний шик; хизування, форс, франтівство. Хлопці для фасону спробували колупати картоплю виделками (Мик., II, 1957, 428); — Хіба це козацьке діло пити бабське питво? Нам оковиту треба! — з фасоном наливає [Погиба] самогонку в склянки (Стельмах, II, 1962, 63); Славинський скривився і поправив модне з синіми скельцями пенсне, яке носив скоріш для фасону, ніж з необхідності (М. Ол., Леся, 1960, 131).
&́9671; Фасо́н держа́ти (трима́ти, гну́ти і т. ін.): а) поводитися з показним шиком; хизуватися, форсити; б) дотримуватися певних норм поведінки для підтримання гідності, репутації когось, чогось. Обступили [рибалки] зніяковілого Віталія, стали давати хлопцеві різні поради. — Ти ж там не осором нас! — Держи фасон! (Гончар, Тронка, 1963, 338).Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 567.